Кодеин Purple Drank Фролово

Репер Псих степлер:

Эй, слушай, ребятки, я вам расскажу историю – как я стал похудевшим на 10 килограммов, о том, как изменил свою жизнь. Я поделился своим опытом не для того, чтобы вы шли по моим стопам, а чтобы вы понимали, что наше здоровье – это самое ценное, что у нас есть.

Знаете, я долго мучился над своим весом. Версачи не шили на меня, когда я в свидушки втёртый на тусе появлялся. Каблуки были не для меня, а в моем шкафу завались подарочные закладки, которые я кайфанул, но так и не доставал.

Однажды я понял, что пора что-то менять. Глоток дурбазола принёс ясность в голову, и я решил, что хватит этого бездействия. Я взял да и рассказал своему другу Чиллу о своих проблемах. Он посоветовал мне дунуть опия и кокоса, а вот кодеин – вот что именно мне нужно было, чтобы похудеть.

Я знал, что путь к идеальной фигуре будет непростым, но я был решен идти до конца. Вот и начались мои приключения с кодеином. Орфин закинул мне варианты, и я даже завёл таблицу с графиками, чтобы следить за своим прогрессом. Мне было нужно придерживаться правил и дозировок, чтобы всё было по плану.

С каждым днём я всё больше втягивался в эту жесткую тренировку. Пеняли мамы, учителя, но они не могли понять моего выбора. Ведь только я знал, что мне нужно для своей переменной. И я шёл своим путём, вмазываясь в поисках совершенной фигуры.

Через несколько недель я уже почувствовал, как моё тело меняется. Я стал легче, стройнее – килограмм за килограммом улетал. Мои песни стали популярнее, а я стал всё более востребованным. Но главное – я полюбил себя, полюбил своё отражение в зеркале. Моя уверенность в себе поднялась на новый уровень.

Конечно, были моменты, когда меня начало давить, когда хотелось сдаться. Но я не был слабым, я был решительным. Я знал, что каждый совершает ошибки, но самое главное – поправить их и идти дальше. Ведь я творец своей судьбы, и есть лишь обо мне зависит, какая она будет.

Когда вес ушёл, я понял, что важно быть счастливым не только снаружи, но и внутри. И это не зависит от того, что ты вмазываешь или дунул ты герычик, а от решения быть лучшей версией себя. Ведь мир меняется, а мы меняемся вместе с ним.

Так что, ребятки, не забывайте о здоровье. Важно найти баланс в жизни и быть собой, всего лишь собой.

«Остановись, задумайся, протяни руку друзьям. Мир не измеряется граммами на весах, но эмоциями, которые в нём нас окружают» – так я завершаю свой рассказ, надеясь, что мой опыт окажется полезным для кого-то из вас.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.